На головну Про асоціацію Експерти асоціації Учасники асоціації Молодіжне крило Асоціації Праці учасників Контакти In English En español

Українська Асоціація Американістики

The Ukrainian Association for American Studies

ПІДТРИМКА УКРАЇНИ АМЕРИКАНСЬКИМ КОНГРЕСОМ ТРИВАЄ ВЖЕ СТОЛІТТЯ

Орест Дейчаківський


Вступ: незалежність 1918-го та 1991-го років

Україна бувало кругло з міжнародною підтримкою, але можна впевнено сказати, що Конгрес сполучених штатів не є найліпшим у світовому другому періоді вже старих років. Ці особливості стосуються останніх десятиліть радянського часу, коли Україна належала до понеділкових націй і була чоловічою родиною для Америки. Детально висвітлити цю історичну роль Конгресу в одному статті просто неможливо, але я хочу, щоб читач відчував, принаймні, обсяг уваги Конгресу до України. Всю роботу Конгресу щодо України Україна пропонує одну тему: підтримка свободи. Я коротко розповідаю про те, що, коли, де і чому було зроблено Конгресом у цьому відношенні.

Ціле століття тому, в 1917 році, конгресмен Джеймс Гемілл (демократ від штату Нью-Джерсі) ініціював проголошення Дня України у США спільною резолюцією обох палатів. Хоча Україна була тоді незнаною для Америки, рішення ухвалили, а президент Вільсон проголосив 21 квітня 1917 року денне збирання допомоги для допомоги «потерпаючим русинам (українцям)». За один день було зібрано $ 85000 - це 1,75 мільйонів доларів у сьогоднішньому звіту. Пізніше при офісі конгресу Гемелла було створено Українське інформаційне бюро. Гемілл брав участь у спробі домогтися визнання Америкою незалежної України; слід, він подав проект такої резолюції в грудні 1918 року, попередні Версальської конференції. Але голосів для її прийняття під час заборони, бо в той час політика США не була натиснута на підтримку національних прагнень українців.

Зазирнемо тепер в осінні 1991 року, коли вирішення заклику до визнання української незалежності, внесена головою Гельсінської комісії сенатором Денного Деконсіні та членами комісій Конгресу Доном Ріттером, отримало велику підтримку і було прийнято (за якість поправок до нового законопроекту), незважаючи на це адміністрації президента Буша-царського. Адміністрація Буша не була проти незалежності України як такої, за заміною від президента Вудро Вільсона у 1918-му. Уряд Буша зрозуміло ставився до національних прагнень України, але з різних причин зайняв обережну позицію. Але менше, ніж трохи менше місяців, і більше чверть сенаторів і близько п'ятих частин конгресів записані в співавтори резолюцій. Цей результат був досягнутий великим досягненням різноманітних організацій та окремих осіб, що представляють українсько-американську громаду.



Період після другої світової війни

Так що ж відбулося в Конгресі між 1918 і 1991 роками? У період між двома світовими війнами Конгрес займався українською темою доволі мало; можливим винятком була резолюція про столичний Голодомор, подана конгресменом Гамільтоном Фішем у 1934 р. Але після Другої світової війни українські питання отримали піднесені увагу. Закон про переміщення осіб 1948 р. і додаткові до нього закони не говорять про українців напряму, але вони повинні дозволити прийняти їх у Сполучених Штатах близько 80000 українських біженців, які залишились після війни в Європі. Попередні хвилі української еміграції багато зробили для організації української громади в Америці, нова хвиля політично активних імігрантів та їх дітей, народжених у Сполучених Штатах, підключених до української громади до більшості активної політичної діяльності, особливо щодо відновлення до Конгресу.

У період з кінця 1940-х до кінця 1960-х років українськими питаннями в Конгресі активно займався Український конгресовий комітет Америки (УККА), особливо коли його очолював д-р Лев Добрянський. Зокрема, він лобіював розвиток українського відділу в Голосі Америки та давав свідчення про слухачів у різних комітетах Конгресу з питань, стосовних України. Завдяки його впливу Конгрес прийняв у той час два визначених документи. Першим із них було вирішення 1959 року про поневолені народи, яку написав саме Добрянський. Він мав добрі зв'язки в обох партійних конгресах і зіграв віддатну роль в управлінні легітимністю Радянського Союзу. Іншим документом було прийнято закон 1960 року про встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні. На уроці відкриття пам'ятника в 1964 році зібралися близько 100 тис. американських українців - нечувана до того кількість. Здійснюйте ці документи, особливості вирішення питання про поволених народів, наглядово навчайте тоді радянське керівництво.

Також в той період Конгрес щороку відзначає річницю проголошення незалежності України 22 січня 1918 р., Роблячі заяви та владуючи різні заходи. Слід лише один показовий приклад: у газеті “The Ukrainian Weekly” за січень-лютий 1956 року я знайшов цілу нізку повідомлень, присвячених річниці проголошення незалежності. Повідомлення повідомлялося про різні заяви, зроблені в Конгресі, про молитви за вільну Україну в Сенаті та у Палаті представників, про введення резолюцій із засудження російського комуністичного гноблення України. Автором цієї резолюції був сенатор Гюберт Гамфрі, майбутній віце-президент США. Отже, в той час у центрі уваги були національні права українців та України.

Найбільша увага України до незалежності: 1975 - 1991 роки

Саме у ті півріччя десятиліття, що передувало здобуттю незалежності, починаючи з кінця 1970-х років, Конгрес працював за українськими питаннями активізації, ніж будь-коли до того. У цей час головна увага перейшла до індивідуальних прав людини - хоче це не суперечило захист також і національних прав. Сполучені Штати почали надавати більшу увагу праву людини у світі відповідно до положень Заключного Акту Гельсінської угоди 1975 року. Спеціально заговорили про важке становище політичних в'язнів, в той же час декілька наступних Гельсінських груп. Ці незначні люди потребують від радянського уряду до забезпечення добровільно взятих на себе в Гельсінки пов'язаних з правом людини. Найбільш доступною з п'яти таких груп в Радянському Союзі була Українська Гельсінська Група, і вона також зазначила найбільші репресії. Її активісти не лише мирно відстоювали індивідуальні права й свободу, велику хроніку чистих повідомлень, але й вимагали більших культурних та мовних свобод та самовизначення для України. Не дивно, що вони визнали особливу загрозу для радянської влади та жорстоко переслідували: четверо з них померли в карних таборах у 1984-85 роках, прямо напередодні епохи «гласності-існування». Багато членів Конгресу активно долучились до захисту цих активістів разом із українсько-американською громадою. Після виходу на волю чимало з гельсінських активістів брали участь в діях українського Руху за незалежність; серед них були й самі співпрацівники Руху, Михайло Горинь і В'ячеслав Чорновіл. що вони вважали особливою загрозою для радянської влади і жорстоко переслідували: четверто з них померли в карних таборах у 1984-85 роках, прямо напередодні епохи «гласності-існування». Багато членів Конгресу активно долучились до захисту цих активістів разом із українсько-американською громадою. Після виходу на волю чимало з гельсінських активістів брали участь в діях українського Руху за незалежність; серед них були й самі співпрацівники Руху, Михайло Горинь і В'ячеслав Чорновіл. що вони вважали особливою загрозою для радянської влади і жорстоко переслідували: четверто з них померли в карних таборах у 1984-85 роках, прямо напередодні епохи «гласності-існування». Багато членів Конгресу активно долучились до захисту цих активістів разом із українсько-американською громадою. Після виходу на волю чимало з гельсінських активістів брали участь у діях українського Руху за незалежність; серед них були й самі співпрацівники Руху, Михайло Горинь і В'ячеслав Чорновіл. Після виходу на волю чимало з гельсінських активістів брали участь в діях українського Руху за незалежність; серед них були й самі співпрацівники Руху, Михайло Горинь і В'ячеслав Чорновіл. Після виходу на волю чимало з гельсінських активістів брали участь в діях українського Руху за незалежність; серед них були й самі співпрацівники Руху, Михайло Горинь і В'ячеслав Чорновіл.

Заснування Комісії з безпеки та співробітництва в Європі Конгресу США (широка інформація як Гельсінська комісія) незабаром після підписання Гельсінського Заключного акта 1975 року створив інституційний ресурс для більшості активної уваги Конгресу до України - до цієї Комісії мала повстання надруковано на радянському уряді з допомогою до людини . Проявами уваги до України були прийняті рішення щодо захисту окремих українських політичних зв'язків, слухання з правою людини в Україні (іноді для участі кількох політичних зв'язків), створені заявами Конгресу, розширені попередні релізи, влаштовані тематичні заходи в Капітолії, відбулися безпосередні контакти з радянськими офіційними особами як у Вашингтоні, так і на міжнародних конференціях. При цьому інтеграція до України не обмежена лише гельсинкською комісією та лише питаннями політичних зв'язків або порушень прав людини. У 1980-х роках було прийнято рішення у зв'язку з 50-річним Голодомором. Надзвичайно важливим було створення конгресової Комісії з питань голосування в Україні - вона багато зросла для вивчення та висвітлення цього доходу майже невідомого світового геноциду. Також зусилля Гельсінської комісії та інших організацій у Конгресі - особливості Спеціального комітету у справах Балтії та України - зосередилися на тяжкому населенні офіційно забороненої Української греко-католицької церкви. Вони виступили із закликом до її легалізації та внесли це питання до конгресу з питань утворення тисячоліття християнства в Київській Русі-Україні. За ініціативою українсько-американської громади, особливості її Комітету з відзначення тисячоліття християнства Русі-України, як багато сенаторів та конгресменів написали особливості списку радянського лідерові Горбачову із закликом легалізувати Українську греко-католицьку церкву. Значна увага була привернута до України та внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року, і з цієї теми було проведено чимало слухачів та прийнято рішення.

Неодноразове Конгрес порушив питання українства перед власним урядом: наприклад, закликаючи Державний департамент обговорити порушення прав окремих осіб або інші подібні питання з радянськими представниками. Конгрес пропонував відкрити консульство США в Києві (за рахунок зменшення міжнародної ізоляції України). Конгрес висловив своє сильне незалежно, коли у 1985 р. державні органи відмовили в наданні притулку українського моря Мірославу Медвідю - він втік з радянського судна, стрибнувши у воду поблизу Нью-Орлеану. Чимало з таких звернень та відбулося з ініціативами громадських організацій, причому не просто діаспорських - таких, як УККА, Український Народний Союз (УНС), Союз Українок Америки (СУА) - а також і численні групи місцевих активістів, які "сипали перець" конгресменам і сенаторам телефонними дзвінками, листами, факсами, зверненнями під час зустрічей; зауважте, що тоді ще не було Інтернету. Серед таких громадських груп були: Американці за права людини в Україні (Америка з прав людини в Україні - AHRU), Філадельфійський комітет з прав людини в Україні, організація "Смолоскип", а також інші комітети з прав людини в місті, де жили українці, за всій території США. Також слід визначити роботу окремих підрозділів організацій - як Українська національна інформаційна служба УККА (УНІС), Бюро з прав людини Всесвітнього конгресу вільних українців (СКВУ). Також можна відмітити роль у критично важливих роках попереднього та наступного періоду після здобуття незалежності зіграли Вашингтонське представництво УНСоюзу (1988-1995) та комітетів при підтримці Руху й «України-2000». Наприклад, директор з міжнародних питань комітету «Україна-2000» Роберт Макконнелл дав свідчення про існування України на слухачах в Конгресі за сорок разів за останні два роки. Ще слід визначити великий внесок, зроблений українсько-американською пресою, найбільшою газетою “The Ukrainian Weekly” - вона постійно інформувала громаду та закликала до участі у діях на підтримку України.

Головне використовуватись тому, що українська громада США була в ті роки особливо важливою, і без неї не було зупинено більшості всіх цих важливих подій, що відбулися в Конгресі протягом останніх років після здобуття незалежності. Треба пам'ятати, що до здобуття незалежності багатьох американців не знали про Україну й часто плутали українців з росіянами, а Росію з Радянським Союзом.

Оже, Конгрес активно займався українськими питаннями, тоді як на політичному рівні США у цілому, за винятком Конгресу, Україна залишилася незнаною територією. Виконавча влада США приділяла Україні відносно мало уваги, бо то була за суті периферійна колонія радянської держави; головна увага ж, зрозуміло, зосереджено в центрі, значить на Москві. Це не означає, що Україну повністю ігнорували; у виконавчій владі працювали й затяті прихильники України, включно з діючими американськими українцями. Після досягнення незалежності та встановлення офіційних відносин з українською державою увага до України різко зросла. У той час - цілком зрозуміло - з відкриттям посольства США в Києві ініціатива в політиці щодо України перейшла до виконавчої влади та Державного департаменту. Однак Конгрес і надалі активно підтримує Україну, причому на двопартійній основі - що і Республіканська партія, і Демократична. Важливо підкреслити, що спільна позиція обох партій в українських питаннях існує і до здобуття незалежності.

Після здобуття незалежності (1991-2013 роки)

За роки після здобуття незалежності України присвячена увага у закодавчих акторах Конгресу, слухачів та брифінгах, зустрічі з українськими депутатами та іншими посадовими особами, особливо з дипломатами Посольства України у Вашингтоні, а також у візитах делегацій Конгресу до України. Ця діяльність найбільше спрямована на Гельсінською комісією Конгресу, Групи з українськими зв'язками (Українським кокусом) Конгресу, Комітету міжнародних зв'язків Сенату та Комітету в закордонних справах Палати представників. Проводяться слухання про політичну ситуацію в Україні - іноді за участю укрських службовців високих рангів; прийняти законодавчі акти про створення Меморіалу Голодомору у Вашингтоні, про встановлення постійних нормальних торгівельних відносин з Україною (тобто про об'єднання обмежених осіб, визначених «поправкою Джексона-Веніка»). Було прийнято рішення щодо прийняття рішення про прийняття Плану дій для прийняття України в НАТО; рішення з привітання демократичних успіхів України. Також було чимало резолюцій, заяв та брифінгів на підтримку вільних та справедливих виборів в Україні, з питань Голодомору, Чорнобиля та ін. У потрібних моментах Конгрес також піднімає питання прав людини та недостатніх демократичних реформ. Така увага Конгресу була особливо помітною напередодні, під час та після Помаранчевої революції. Конгрес рішуче підтримував демократичні прагнення народу України. Тому він завжди засуджував порушення прав людини та недемократичні дії внаслідок, особливо в пізньому періоді президентства Кучми, а також у роки президента Януковича. Наприклад, Конгрес дуже активно засуджував політично мотивоване утворення Юлії Тимошенко та інших опозиціонерів.

Конгрес слідкує за нінішньою ситуацією в Україні; голова Гельсінської комісії сенатор Бен Кардін зробив дві заяви із попередніми резалізаціями із заклику до розгляду цілеспрямованих санкцій щодо посадових осіб, відповідальних за порушення прав людини. Щодо вирішення, слухання або заяв Конгресу з критикою дій української влади, потрібно підкреслити: ті, хто критикує Україну у Вашингтоні, як у Конгресі, так і за його межі - це здебільшого найкращі дружини України, які захищають її і хочуть, щоб вона почала стала успішною й процвітаючою європейською демократією.

Були прийняті такі важливі законодавчі акти, як Закон Нанна-Лугара, що надав 1,3 млрд. прибуток допомоги щодо безпечного використання і демонтажу зброї масового зниження, а також знаходження асигнувальних законів, які сукупно профінансували за два десятиліття майже 5 млрд. прибутки прямої допомоги Україні від Сполучених Штатів. Програми допомоги стосуються аспектів оборони, безпеки, економічного розвитку, енергозабезпечення, охорони здоров'я, сільського господарства, захисту правової людини, розвитку демократії та якісного управління. Всі ці програми були спрямовані на те, щоб допомогти Україні стати більш безпечною, демократичною, здоровою та процвітаючою країною. Треба пам'ятати, що Конгрес має «владу гаманця» - бо Конституція США надає Конгресу виключні повноцінні з асигнування проекту. У деяких випадках Конгрес асигнував додаткові кошти на допомогу Україні в більшому розмірі, ніж запитував уряд. Також Когрес виділив кошти на діяльність конкретних організацій, у тому числі Фундації США-Україна. Декілька років поспіль в середині 1990-х років Україна займала третє місце у світі за обсягом прямої допомоги від США. Ця допомога стосується не лише забезпечення оборони та безпеки, а також економіки, енергетики, гуманітарної сфери, охорони здоров'я, демократизації та якісного управління.

Після Майдану: 2014-2020 роки

Зрозуміло, що увага Конгресу до України ще більше зросла під час «Революції гідності» на Євромайдані. Американські сенатори з великим резонансом кілька разів відвідали Майдан. На початку 2014 року обидві палати Конгресу прийняли рішення щодо підтримки прагнення українського народу до свободи та демократії. Вони також можуть запросити до розгляду санкцій проти осіб, відповідальних за застосування силісу проти мирних демонстрацій.

Ще щільнішу увагу Конгрес приєднує Україну після грубого порушення Росією міжнародних норм, незаконної окупації Криму та агресії на Донбасі. Зусилля Конгресу середніх за трьома основними напрямками: військова та безпекова допомога (включаючи смертельну зброю, іншу військову техніку, обладнання, матеріали, а також навчання) санкції проти Росії та її маріонеток в Україні; економічна та технічна допомога Україні. Ця діяльність була особливо інтенсивною у 2014-2015 роках.

Що зробило Конгресу після вступу до Росії? Ще ніколи не було просто офіційних заяв, попередніх релізів, листів до посадових осіб Адміністрації, слухачів, брифінгів та зустрічей з українськими посадовцями, як у період від початку 2014 року. Як ніколи багато членів Конгресу, особливо сенаторів, відвідали Україну, особливості у 2014 та 2015 роках - у більшості організацій фази війни. Відбулося, як багато публічних слухачів з вступу України, особливо в Комітеті з питань зовнішніх відносин Сенату, який відіграє ключову роль у політиці США щодо України. Ще ніколи сенатори й конгреси так багато не виступали в ЗМІ після України та російської агресії. Ніколи раніше не було такої активної взаємодії між членами Конгресу (і сенаторами, і конгресменамі) та виконавчим гілковим влади у питаннях України та тиску з боку Конгресу в Адміністрації для більшої твердої політики США проти агресії Росії. І давайте згадаємо виступ президента Петра Порошенка на спільному засіданні палату Конгресу у вересні 2014 року. Не так часто керівник іноземної держави може виступати перед Конгресом; а цей виступ президента Порошенка був прийнятий дуже зрозуміло .. Важливо зазначити, що це був вже другий виступ українського президента перед Конгресом, бо в квітні 2005 року тут урочисто прийняли президента Віктора Ющенка. У цьому відношенні Україна приєдналася до обраної групи особливих друзів та союзників Америки - тих країн, чиї лідери неодноразово виступали в Конгресі, та ще в межах одного десятиліття. І давайте згадаємо виступ президента Петра Порошенка на спільному засіданні палату Конгресу у вересні 2014 року. Не так часто керівник іноземної держави може виступати перед Конгресом; а цей виступ президента Порошенка був прийнятий дуже зрозуміло .. Важливо зазначити, що це був вже другий виступ українського президента перед Конгресом, бо в квітні 2005 року тут урочисто прийняли президента Віктора Ющенка. У цьому відношенні Україна приєдналася до освітньої групи окремих друзів та союзників Америки - тих країн, чиї лідери неодноразово виступали в Конгресі, та ще в межах одного десятиліття. І давайте згадаємо виступ президента Петра Порошенка на спільному засіданні палату Конгресу у вересні 2014 року. Не так часто керівник іноземної держави може виступати перед Конгресом; а цей виступ президента Порошенка був прийнятий дуже зрозуміло .. Важливо зазначити, що це був вже другий виступ українського президента перед Конгресом, бо в квітні 2005 року тут урочисто прийняли президента Віктора Ющенка. У цьому відношенні Україна приєдналася до освітньої групи окремих друзів та союзників Америки - тих країн, чиї лідери неодноразово виступали в Конгресі, та ще в межах одного десятиліття. що це було вже другим виступом українського президента перед Конгресом, бо у квітні 2005 року тут урочисто прийняли президента Віктора Ющенка. У цьому відношенні Україна приєдналася до освітньої групи окремих друзів та союзників Америки - тих країн, чиї лідери неодноразово виступали в Конгресі, та ще в межах одного десятиліття. що це було вже другим виступом українського президента перед Конгресом, бо в квітні 2005 року тут урочисто прийняли президента Віктора Ющенка. У цьому відношенні Україна приєдналася до освітньої групи окремих друзів та союзників Америки - тих країн, чиї лідери неодноразово виступали в Конгресі, та ще в межах одного десятиліття.

Після початку війни питаннями України в Конгресі серйозно займається більша кількість підрозділів Конгресу. До 2014 року основну увагу Україні приділяли, за своїми колами питання, Гельсінська комісія та Українська група (“кокус”) Палати представників. Важливу роль відігравали також підкомітети Комітету з асигнувань Палати представників та Сенату, бо вони виділили фінансову допомогу Україні. Після російської окупації Криму Україна стала на замовлення денного у Комітеті з питань міжнародних відносин Сенату та Комітету з питань закордонних справ Палати представників. Вони підносять питання України до найважливіших пріоритетів зовнішньої політики США. Внаслідок воєнної агресії Росія більше тепер працює Україною також комітети Сенату та Палати представників із питань збройних сил. У той же час, продовжують активно працювати Гельсінська комісія та Український кокус Палати представників. У лютому 2015 року було започатковано Український кокус у Сенаті - його очолили республіканці від Огайо Роб Портман та демократ від Ілінойсу Дік Дурбін. Сенатський кокус активно займається українськими питаннями, особливо у сфері військової та безпечної підтримки. Треба визначити, що члени Гельсінської комісії та українських кокусів Палати представників та Сенату часто відіграють ключову роль в інших комітетах, що розглядають українські питання. Вони активно підтримують українські питання у своїх комітетах. Сенатський кокус активно займається українськими питаннями, особливо у сфері військової та безпечної підтримки. Треба визначити, що члени Гельсінської комісії та українських кокусів Палати представників та Сенату часто відіграють ключову роль в інших комітетах, що розглядають українські питання. Вони активно підтримують українські питання у своїх комітетах. Сенатський кокус активно займається українськими питаннями, особливо у сфері військової та безпечної підтримки. Треба визначити, що члени Гельсінської комісії та українських кокусів Палати представників та Сенату часто відіграють ключову роль в інших комітетах, що розглядають українські питання. Вони активно підтримують українські питання у своїх комітетах.

Конгрес також відвідав підтримку України в міжнародних організаціях - наприклад, в Парламентській асоціації НАТО та Парламентській асоціації ОБСЄ, що існує з 56 країн. Наприклад, на засіданні Парламентської асамблеї ОБСЄ, яке відбулося в Баку в 2014 році, голова Гельсінської комісії Сенатор Бен Кардін ініціював вирішення питання про порушення Російської міжнародних асоціацій з питань національної анексії Криму та прямої участі у збройному конфлікті в Україні. Для ухвалення рішення проголосували три члени учасників, незважаючи на бурхливий спротив Росії. Пізніше Сполучені Штати підтримують рішення, пропоновані Канадою та Україною, спрямовані на продовження та розширення положень вирішення 2014 року. Варто згадувати, що конгресмени та сенатори, а особливо штатні співробітники Гельсінської комісії,.

Найбільшим результатом роботи Конгресу з українських питань були прийняті закони - особливо два закони, підписані Президентом США у 2014 році. Звичайно ці закони отримали сильну двопартійну підтримку, що не часто трапляється за теперішньої поляризованості американського Конгресу.

3 квітня 2014 року, незахищений після затвердження Росії, президент Обома підписав закон "Про підтримку суверенітету, цілісності, демократії та економічної стабільності України". Цей закон дозволив надання допомоги Україні в проведеній реформі та підтримці України та інших країн Центральної та Східної Європи в галузі безпеки. Закон також вимагає від Президента запровадити санкції (заборона в'їзду та арешт активів) проти тих осіб у Росії та Україні, хто не несе відповідальності за насильство та підпорядкування територіальної цілісності України. Президент також підписав закон, що зобов`язував “Радіо Свобода” та “Голос Америки” збільшити обсяги зміни в Східній Україні та Криму.

Ще через дев'ять місяців, 18 грудня 2014 року, Президент Обома підписав Закон про підтримку свободи України. Цей закон дозволив Президенту запросити санкції проти російських оборонних, енергетичних та інших підприємств та фізичних осіб. Також можна дозволити збільшити військову, економічну, енергетичну та демократичну допомогу для України, а також збільшити фінансування аериканського російського мовлення в регіонах.

Те, що Конгрес США прийняв два великих закони, присвячених одній країні з проміжком у дев'ять місяців - це фактично унікально! Треба пояснити: переважна більшість законопроектів у Конгресі не ставлять законами. Шлях законодавчої процедури, який має отримати кожний законопроект, нерідко триває роками. Щоб закон набув чинності, він повинен затвердити кожна з двох палатів (Палат представників та Сенат), а потім він іде на підпис Президента. Те, як швидко були прийняті названі два закони - обидва ініційовані Сенатом - стало вражаючим і відносно рідким проявом двопартійної згоди як у Палаті, так і в Сенаті. Вона продемонструвала, через те, що сильно підтримує Україну американців (в особі своїх представників). Крім того, Конгрес ухвалив чимало резолюцій (з висловленням думок Конгресу з певного вступу),

Є також законопроекти, присвячені Україні, які розуміють одну з двох палат Конгресу, але досі чекають на затвердження в друзях. Це трапляється не тому, що одна палата краще знайдена Україні, ніж інше. Скоріше, це прояв складових законодавчого процесу. Прийняття законодавства у будь-якій демократії є непростим процесом, коли законодавчий орган створюється з двох палат, як у США - це ще більше застосовується процедур.

Прийняття закону обома палатами Конгресу і підписання його Президентом - важливо досягти, але це не завжди буде. За виконання законів відповідає виконавець гілка влади. Іноді бувало, що президент Адміністрація виконувала деякі закони без бажання та неповного міру - в тому числі тим, хто був прийнятий до підтримки України. Але в Україні члени Конгресу виконують критично важливу роль - продовжують тиск на Адміністрацію, вимагаючи виконання прийнятих законів у повному обсязі.

Хоча більша кількість поданих законопроектів не створює законів, навіть сама подання проекту закону має чітке значення. Будь-яка дія Конгресу не потрібна: слухання, брифінги, виступи на пленарних засіданнях, заява в стенограмах (“Запис Конгресу”), попередні релізи та прес-конференції, публічні промови, зустрічі та листи до Білого дому - Адміністрація. Після 2014 року відбулося кілька таких поділів. Кожна з них дає зрозуміти залученим сторонам позицію Конгресу. Вони також сигналізують виконавчим органам про інтерес Конгресу до України. Одна і та ж взаємодія Конгресу з виконавчим органом влади допомагає інформувати та підтримувати Адміністрацію до більшої кількості політичних рішень щодо підтримки України. Цей принцип дії в цілому століття,

Формулювання, використання навіть у відхилених проектах законів чи резолюцій, часто переносяться в законопроекти, які потім створюють закони - особливо ті, що асигнують або авторизують кошти на міжнародній допомозі. Наприклад, конкретні положення щодо України були включені до Організації закону про виділення державних органів оборони (Закон про дозволи національної оборони). У 2019 році цей Закон виділив 250 мільйонів доларів Міністерству оборони на допомогу Україні, в тому числі 50 мільйонів прибутків на летальне озброєння. У тексті Закону увійшли важливі положення законопроекту "Про кібер-безпеку України" (Закон України про кібербезпеку), затвердженого раніше Палатою представників. Конкретні положення щодо України зараз часто присутні у великих комплексних законах про фінансування бюджету всього американського уряду.

Чи не найважливішим із усіх “нефінансових” законів щодо України на останні роки є закон про санкції проти “американських противників” (Закон про протидію американським супротивникам або Закон про захист законів про заборону злочинців). Він був прийнятий майже одностайно сенаторами та конгресменами від обох партій та неохоче підписаний Президентом Трампом у серпні 2017 року. Більша частина CAATSA стосується санкцій проти Росії за втручання у вибори та інші спроби підписати американську демократію. Але там є також важлива складова допомоги України. Цей закон закріплює положення шести указів Президента Обами, якими Адміністрація відповідає за агресію Росії проти України. Значна частина їх пропонується, але не попила в попередньо прийнятих законах. Вони стосуються галузевих санкцій проти Росії - у сферах фінансових послуг, енергетики, оборони та інших. Таким чином, жоден президент не може скасувати ці санкції без згоди Конгресу. Крім того, CAATSA також авторизує допомогу Україні в енергозабезпеченні та інших сферах та закріплює політику невизнання анексії Криму Росією. Значна частина положень закону CAATSA щодо України була присутня в іншому законопроекті, поданому сенаторам Беном Кардіном та Джоном Маккейном, але потім їх перенесено в цей складний закон.

У 2018 році були розроблені та ухвалені рішення Палати представників та Сенату із засудження нападу Росії на українські військово-морські суди, рішення Сенату про п'яту річницю Революції Гідності, рішення Палати представників із закликом скасувати "Північний потік-2". У 2019 році законопроект роботи з питань України включив прийняття проекту "Закону про невизнання анексії Криму" в Палаті представників переважно більшої голоси голосів (427-1). Зареєстровано й чимало інших проектів законів та рішень щодо України та подальших санкцій проти Росії, у тому числі за порушення законодавства про територіальну цілісність України - вони переглядаються в процесі розгляду.

Україна опинилася в центрі уваги Конгресу в кінці 2019 року та на початку 2020 року через розгляд справи про імпічмент проти президента Трампа за його дію у відносинах з Україною. Хоча під час розгляду справ у Палаті представників та судового прослуховування в Сенаті часто згадували про корупцію в Україні, а також визнали, що Україна під своїм нічним керівництвом вживає заходів боротьби з корупцією. Крім того, під час засвідчення та дебатів у справі помітно відчувається зміцнення й виразність двопартійної підтримки боротьби України проти російської агресії. Незважаючи на критику України з боку деяких республіканців за її бутімто втручання в американські вибори 2016 року, ніхто не заперечував того, що США повинні бути готові бути на боці України в боротьбі проти Росії.

Ця двопартійна підтримка проявляється в одностайному прийнятті важливих для України законів напередодні 2019 року. 19 грудня 2019 року президент Трамп підписав прийняття обох палат асигнували закони, де виділено майже 700 мільйонів прибутків до зовнішнього та безпечного сприяння Україні в 2020 році - більше, ніж у 2019 році. Безпековий / військовий компонент надає допомогу Україні боротися проти російської агресії. Інші компоненти цієї життєвої допомоги допомагають охороняти розвиток демократії, захисту прав, антикорупційних заходів, економічного розвитку, енергетики, охорони здоров'я та сільського господарства.

На початку року 2019 року також було прийнято загальний Закон про вибір виділення державної оборони (NDAA) на 2020 рік, який запросив санкції, пов'язані з російським газопроводом "Північний потік-2", а також заборонив військове співробітництво з Російської Федерації. Цей закон також включає повторне виділення 300 мільйонів прибутків до програми безпечної допомоги Україні.

Декілька законодавчих документів, пов'язаних з Україною, було ініційовано протягом періоду імпічменту. Сенатори конгресменів, які входять до Гельсінської комісії США, ініціювали законопроект "Про підтримку релігійної свободи в Україні". Він спрямований проти повідомлення релігійних свобод з боку Росії та контрольованих нею сил на окупованих територіях. На початку 2020 року двопартійну резолюцію ініціювали співтовариства Української групи (“кокусу”) Палати представників, “підтверджуючи підтримку США українського національного та демократичного шляху України, вільної від злочинного російського впливу”. Сенатори та конгресмени від обох партій продовжували висловлювати підтримку Україні,

Інформування Конгресу та зовнішня адвокація

Важливим, бажаючи далеко не єдиним чинником, що заохочує інтерес Конгресу до України, є адвокація з боку українсько-американської громади та інших численних дружин України, особливо в Вашингтоні. Конгрес є гілкою влади, яка найближче до людей. У часі до незалежності українсько-американської громади як російська підтримка України виступала “зовнішнім” чинником для Вашингтонського політикуму. Але тепер є чимало ваших вітчизняних неурядових організацій, які заважають українській та заангажованій до Конгресу підтримки підтримки, демократії та правозахисту в Україні. Сформувати цілу мережу авторитетних американських неорганізованих організацій, аналітичних центрів та кількох урядовців, які просуваються з вивчення українських держав та до них із повагою, що надаються членам Конгресу та їх радникам. Найбільш послідовно активними з них протягом багатьох років є, можливо, Міжнародний Республіканський Інститут (IRI), Національний Демократичний Інститут (NDI), Національний Фонд Демократії (NED) та Фонд США-Україна (Фонд США та України). Багато відомих аналітичних центрів у Вашингтоні також займаються Україною вже багато років. Після 2014 року особливо активна у цьому напрямку Атлантична Рада.

Менше з тим, роль українсько-американської громади залишається ключовою. Адвокація українських інтересів у Конгресі також активізується порівняно з 2013 роком. У цій діяльності в різних часах бували підходження й спади. Вона була найбільш активною в останньому десятилітті Радянського Союзу - і підготувалася тоді на правах людини, до поліполітики та заклику до незалежності. У перші роки після незалежності адвоката була поселена за конкретною допомогою нова українська держава. Основні зусилля з адвокацією українських інтересів тоді робили політично активні емігранти “третьої хвилі” (повоєнної) та їх дітей. Однак, починаючи з 2014 року, емігранти “четвертої хвилі” (після незалежності) - які раніше не брали участі в політиці - ставали більш активними, пов'язаними з адвокатськими організаціями.

Чимало адвокаційних заходів проводить упродовж останніх років віртуальний офіс Українського конгресового комітету Америки (УККА), відомий як “Українська національна інформаційна служба” (УНІС). Декілька разів на рік він влаштовує “українські дні”, коли виборці відвідують у адвокатських справах кабінетів конгресменів у Вашингтоні. Українсько-американська організація та окремі активісти роблять багато таких звернень до сенаторів та депутатів Палати представників: і в соціальних мережах, і в більшості традиційних форматів листів та телефонних дзвінків та окремих зустрічей.

Після вторгнення Росії Росія Фундація США-Україна ініціювала створення Мережі друзів України (Мережа друзів України - FOUN), яка створила нізку кількох служб США в Україні та в інших країнах регіону, а також багато високопосадовців Державного департаменту США, Агентства США з міжнародного розвитку , Міністерство оборонів, Конгресу. До неї також можна запросити експертів аналітичних центрів та представників ключових неурядових організацій, які займаються українськими питаннями. Незабаром після вторгнення Росії в Донбас робочі групи FOUN підготували рекомендації уряду США щодо санкцій та запрошення Конгресу та Білого Діму їх прийняття. У 2017 році робочі групи FOUN виступили з рекомендаціями щодо допомоги Україні в чотирьох сферах: національна безпека, економіка та енергетика, гуманітарні проблеми, демократія та громадянське суспільство. Ці робочі групи, особливості групи з питань національної безпеки, взаємодії з ключовими фахівцями Конгресу, сприяння підтримці України. У березні 2018 р. FOUN звернувся до Уряду та Верховної Ради України із “Закладом до рішучих заходів щодо боротьби з корупцією в Україні”. У 2019 році FOUN опублікував нові політичні рекомендації щодо надання допомоги США за такими напрямами: національна безпека, економічна безпека, демократія та громадянське суспільство.

Проукраїнські організації діють у партнерстві з тими, хто піднімає стурбованість російською загрозою - наприклад, з американськими організаціями, що представляють національну центральну та східну Європу, зокрема спільну Балтію. Американські єврейські організації також активно виступають за розвиток відносин між США та Україною.

Окрім американських організацій, які займаються адвокацією українських інтересів, зустрічі із сенаторами та конгресменами також провокують державні посади України, члени Верховної Ради - у Вашингтоні, Києві та на міжнародних форумах. Посольство України в США підтримує контакти з членами Конгресу, що проводяться протягом усіх років незалежності - не лише на рівні представників, а й інших дипломатичних представництвах, які часто зустрічаються та обмінюються інформацією з працівниками апарату Конгресу. Зважаючи на те, що члени Конгресу мають дуже насилений робочий графік, адвокатські збори та інформація про інформацію часто зустрічаються на рівнях помічників та робочих сенаторів та конгресменів. Як відомо всім, хто знає з власною політичною політикою, помічники та радники відіграють вирішальну роль - особливості в апаратах ключових комітетів - при підготовці законопроектів, резолюцій, заяв, прес-релізів та доповідей. Чимало з цих професійних працівників апарату особистості добре знають і підтримують Україну.

Заключення

Чому Конгрес проводив вже цілого століття так багато цікавить Україною? Дійсно, має значення чутливість для бажань виборців - коли конгресмени й сенатори реагують на звернення американських українців зі своїх виборчих округів. Але у багатьох конгресменах практично немає виборців українського походження, проте вони захищають вірили і вірять в ідею незалежної, вільної, демократичної України, де поважають права людини - особливості у світовій трагічній історії України ХХ століття. Ще більше тих, хто навчається російською окупацією Криму та штучно створеною війною на Донбасі, яка досі триває - бо це грубі порушує міжнародне право і на замовлення. Незважаючи на теперішні глибокі міжпартійні протиріччя в Конгресі, у питаннях України існує широкий консенсус; його не похитнув навіть політизований процес імпічменту, що було спричинених поведінкою Президента Трампа в стосунках з Україною. За рідкісним винятком, як республіканці, так і демократія, як у Сенаті, так і в Палаті представники виступають за незалежну і демократичну Україну. Така двопартійна підтримка України триває вже ціле століття. Хоча можна стверджувати, що в радянських часах Республіканська партія займається більшою кількістю рішень антикомуністичних та антирадянських позицій, у Демократичній партії, яка завжди повинна існувати сильна течія, яка була занепокоєна радянською загрозою та підтриманою Україною. Тепер, звичайно, обидві партії добре повідомляють про загрозу для України та міжнародного замовлення з боку путинської Росії. Така двопартійна підтримка України триває вже ціле століття. Хоча можна стверджувати, що в радянських часах Республіканська партія займається більшою кількістю рішучих антикомуністичних та антирадянських позицій, у Демократичній партії, яка завжди повинна існувати сильна течія, яка була занепокоєна радянською загрозою та підтриманою Україною. Тепер, звичайно, обидві партії добре повідомляють про загрозу для України та міжнародного замовлення з боку путинської Росії. Така двопартійна підтримка України триває вже ціле століття. Хоча можна стверджувати, що в радянських часах Республіканська партія займається більшою кількістю рішучих антикомуністичних та антирадянських позицій, у Демократичній партії, яка завжди повинна існувати сильна течія, яка була занепокоєна радянською загрозою та підтриманою Україною. Тепер, звичайно, обидві партії добре повідомляють про загрозу для України та міжнародного замовлення з боку путинської Росії.

Відже, головна тема, яка забезпечує всю роботу Конгресу допомоги Україні - це тема свободи. Національні права, права людини, людська гідність, демократія - всі ці питання, що конгрес так чи інакше піднімає тестовані цілі сотні років, тобто пов'язані та мають спільну основу, а саме поняття свободи. Тема поневолених націй підкреслювала свободу для народів; тема релігійної свободи звучала у вимогах свободи для таких церков, як УГКЦ та УАПЦ; тема особистості свободи була у виступах на захист українських політичних зв'язків; законодавчі акти та рішення щодо пам'яті про Голодомор підкреслювали, що морення голодом було найважливішим зменшенням свободи. Подібним способом, закони та рішення Конгресу з питань НАТО та ОБСЄ натискають на підтримку свободи України через зміну її безпеки. Закон про нормальні торгівельні відносини стосується зміцнення економічних свобод. Численні слухання, брифінги, заяви про стан демократії, прав людини та верховенства прав в Україні - це зусилля, спрямовані на розширення сфери свободи, розширення прав і свободи українського народу.

Коли Конгрес прийняв рішення про поневолених народів, і коли він відзначив пам'ять про незалежність України в 1918 році, і коли він прийняв закони і робить інші зусилля, щоб допомогти Україні протистояти агресії Росії та зберегти її суверенітет та територіальну цілісність - у всіх цих діях захист свободи був створений і є основним мотивом діяльності Конгресу. Зрештою, незалежною, суверенною, демократичною Україною - це є вільна Україна.

Конгрес США вже сотню років стоїть на передових позиціях у захисті та підтримці свободи для України та свободи в Україні. Конгрес може пішатися сильною двопартійною підтримкою України. Але нам потрібно ще більше робити далі, допомагаючи Україні протистояти російській агресії та підтримуючи процвітаюче, демократичне європейське майбутнє, яке вільно образовує українців.

-

Орест Дейчаківський працював у Комісіях з питань безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінська комісія США - організація уряду США, що переважає із сенаторів та конгресменів) з 1981 по 2017 роки. За тридцять п'ять років роботи він відповідає, окрім того, і за українські питання у своїй діяльності. Він працював у складі багатьох офіційних делегацій США в ОБСЄ (та її попередній КБСЄ), також було повідомлено про більш ніж 30 виборах в Україні та в 8 інших країнах. На даний момент Орест Дейчаківський є віце-головою ради директорів Фундації США-Україна та спільної робочої групи Мережі друзів України (FOUN) з питань демократії та громадянського суспільства, а також члена консультативного комітету Американсько-української бізнессової ради. Також він веде щомісячну колонку коментарів у газеті The Ukrainian Weekly під назвою "Погляд на Вашингтон".

-

Український переклад Петра Войцеховського

Copyright © 2016-2020 The Ukrainian Association for American Studies